You are here: Home > Дети > У боротьбі за самосвідомість.

У боротьбі за самосвідомість.

Україна найбільша держава Європи, її площа 603,7 тисяч квадратних кілометрів… Так, 603, 7 тисяч квадратних кілометрів чудових міст, мальовничих сіл, прохолодних густих лісів, високих гір, повноводних річок та безкраїх, родючих полів – оце наша Україна, земля, яку ми з повагою і любов’ю називаємо своїм домом.
  Наша Україна має багату історію. Були часи страждань, руїн та братовбивства, але було й багато радісного, мудрого та щирого. Так як і інші, наші володарі ходили війною на своїх сусідів. Україна часто святкувала перемогу, але й траплялися поразки. Наш край, дійсно, натерпівся лиха, гніту та страждань, але це лише зайвий раз доводить наскільки цінна та багата наша земля.Как выращивать клубнику в трубах пвх вертикально. Как сделать своими руками трубы под клубнику.
  Та не тільки від ворогів страждала земля Українська, не тільки вони вносили в стіни нашого дому лихо та недолю. Найбільше український народ страждав від своїх, таких же синів і дочок України, що в минулому та й зараз вносять розбрат і протиріччя в українське суспільство. Що може бути гірше зла ? Байдужість, бо єдина річ, яка необхідна для тріумфу зла, – це бездіяльність добрих людей, а за вченнями Іісуса Христа, кожна людина – добра.
Одиниці громадян, тепер уже вісімнадцять років незалежної, держави справді турбуються про майбутнє, доки інші набивають собі кишені чи скаржаться на вартість хліба. Ще два століття назад великий Кобзар закликав: 
  Схаменіться, недолюди,
  Діти юродиві!
  Подивіться на рай тихий, 
  На свою країну,
  Полюбіте щирим серцем
  Велику Руїну! 
Та, на жаль,ці слова актуальні і сьогодні. 
  Історичні та соціальні передумови створили суспільство споживачів, які використовують примітивну риторику ”Я” замість громадянської спільної мови “МИ”. У такому суспільстві зникають реформаційно- критичні наміри, людина стає співмірною з тими орієнтаціями, які задає "Суспільство споживання“. Такій людині не потрібна політична активність, адже її інтереси виражає саме суспільство. Нам давно потрібно відмовитись від ідеалістичного розуміння історії.
  В умовах репресивної цивілізації робітничий клас стає пасивним, не здатним на рішучі дії. Ми звикли скаржитися на політиків, журналістів, державу. Влада, в свою чергу, вказує на молодість держави та продовжує розкидати та розграбовувати багатства Української землі. Можливо, найбільше непокоїть те, що нинішні демократичні суспільства, і Україна не виняток, вбачають мету людського життя не у досягненні стійкої гармоніі, а у нескінченній економічній експансії. Невже демократія – це необмежена можливість людської зажерливості? 
 Вийти на вищий рівень розвитку, створити свою сильну державу, має бути ціллю кожного, від малого до великого. Правда в тому, що чим далі суспільство йде шляхом невпинного динамічного розвитку, тим більше загострюється проблема людини. Сьогодні людина фактично опинилася в ситуації, коли остаточно загубила себе, тобто перестала себе розуміти і бути впевненою хоча б у якихось своїх необхідних якостях, але разом люди можуть подолати будь–які перешкоди. Ми стільки боролися за незалежність, це було набагато важче, ніж зараз на такій чудовій ресурсній та кадровій базі створити передову державу. 
  Не кожен може відчути в собі національну ідею, але кожен зобов’язаний вселити її в серця наступних поколінь, заради добробуту і майбутнього. Молодь – рушійна сила, і це не потрібно забувати. Дорослі часто нарікають на її виховання, моральність, свідомість, але забувають про те, що саме вони виховали її так. Нажаль, не всі так вважають. Знову вбачається тенденція звинувачення: “В наш час були герої, ми рівнялися на них, а тепер що?” Колись опонент Галілея вигукнув: “Нещасна країна, в якій немає героїв!”, на що почув гідну відповідь: “Ні! Нещасна та країна, яка потребує героїв!”. Я з цим повністю згодна, невже ми не можемо самі виховати зі своїх дітей справжніх, свідомих, вартих громадян. До чого все це? Будь-яке перетворення життя повинно починатися і виходити від перетворення особистості. Якщо людина не може змінити себе, нехай виховає тих, хто змінить життя навколо. Я багато розпитувала про причини зневіри у правду і справедливість, на що майже завжди отримувала невтішні відповіді. Я вірю в Конституцію та її гарантії особистих і політичних прав. Дійсно в світі багато несправедливості, але справедливість можна досягти, якщо кожен громадянин, відчує себе активним учасником процесу здобуття волі, а не її пасивним користувачем. В усі часи по всій земній кулі основу поглядів на соціальну організацію становило припущення про неспроможність представників загальної людської маси на громадянську зрілість, волю і відповідальність. На це, буцімто, здатні лише окремі особи, і саме вони повинні керувати. Саме вони справжні люди, а інші у своїй більшості бидло. Варті лише чорної праці вони назавжди мусять залишатися такими собі недоростками, коли смирними, а коли й бунтівними, з якими часом можна обійтися хороше, а інодій кепсько, але які повсякчас мають бути вільними від привілеїв свободи і тягаря відповідальності. Насправді ж всі , без огляду на багатство та професію гідні бути людьми у повному розумінні цього слова, здатні самостійно приймати рішення і робити внесок у загальну справу. Здорове суспільство грунтується на повазі та самоповазі, пошуку взаємних переваг.  
  Я не вірю, що є люди, які не хочуть бути господарями в своєму домі, на своїй землі. Ми маємо всі передумови щастя, тож настала пора ними скористатися. Україна заслужила бути першою. Народе український! Наша сила в єдності. Досить байдуже спостерігати, пора діяти.
  І забудеться срамотня
  Давняя година,
  І оживе добра слава,
  Слава України,
  І світ ясний, невечерній
  Тихо засіяє…
  Обніміться ж, брати мої,
  Молю вас, благаю!

  • Digg
  • Del.icio.us
  • StumbleUpon
  • Reddit
  • Twitter
  • RSS

One Response to “У боротьбі за самосвідомість.”

  1. Аноним:

    Довго нас наруга жерла,

Leave a Reply